Якось на моєму подвір'ї калина за ніч розцвіла.
Зоря Віфлеємська в сузір'ї над світом на небо зійшла.
У сяйві вечірньому гори, у росах весняних земля.
Всі ріки стікаються в море, а сльози кохання - в серця.
З тобою всю долю пройдемо. На двох в нас і добре, і зле.
У вічність любов понесемо, як час цього світу мине.
І доля до нас посміхнеться і віра засяє в серцях.
Недобре, погане минеться, на двох ми поділимо шлях.
У квітах Карпатські долини, у сяйві вечірня зоря.
Як біле суцвіття калини любов в наших душах зросла.
Любов до життя, до Ісуса, що наші серця зігріва.
До нього щоденно горнуся, Він Доля моя і твоя.
Амінь.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : На коленях - Надежда Горбатюк Во время молитвы услышала фразу (вернее, почувствовала ее внутри себя):"Только на коленях можно попасть в рай".
Статья в газету : «Эвтаназия – выход или тупик?» - Таня Фадеева Всякие мысли возникали у меня в голове, когда в квартире под нашей кричал ночами на весь дом старый больной сосед. Он всех проклинал и специально никому не давал спать на зло. А утром мы невыспавшиеся шли на работу. И скажу честно, я думала, а не лучше ли ему перестать мучатся самому и мучать других. Я все думала... А потом сосед внезапно умер сам. И,вообщем, решила я написать об эвтаназии. Что скажете вы?
