Багато людей живуть в залежності від чужої думки. Є певні фактори, які впливають на формування того чи іншого способу життя. До них можуть належати сімейні, культурні, релігійні традиції, або ж, навіть, як кажуть в народі, «вулиця».
Лідери – це люди, які мають сміливість та здатність приймати вольові рішення. Саме вони творять історію і приносять оновлення в суспільне, в релігійне, в політичне життя. Хтось в своєму регіоні, хтось в країні, а хтось у світі. Таких людей не завжди розуміють, тому що вони створюють зміни, яких не бажають інші. Їх критикують, ображають, свідомо вигадують про них різні плітки, щоб дискредитувати, применшити їх авторитет і пригасити наснагу або якусь нову ініціативу. Але без таких людей будь-яка нація не може стрімко йти в майбутнє. Тоді вона нагадує озеро, яке, позбавлене притоку свіжої води і відтоку старої, згодом може перетворитись на заросле очеретом болото. Один чоловік сказав: « Ти завжди можеш догодити деяким, деколи ти можеш догодити всім, але ніколи ти не зможеш догодити всім і завжди». Що люди скажуть? Небагато таких , що скажуть про тебе щось добре. Також небагато таких, які в очі скажуть тобі, що ти дурень. Але немало таких, які позаочі будуть говорити про тебе, що завгодно. Навіть тоді, коли розмовлятимуть з тобою, то будуть вдавати, що розуміють тебе, а в кишені триматимуть проти тебе дулю. Спочатку підставлять тебе, а потім скажуть, що моя хата з краю, нічого не знаю. Сьогодні вони тобі будуть кричати «Осанна,браво…», а завтра «Розіпни, посади…»
Прикро, що серед нашого народу ще не подолані такі відразливі риси, як лицемірство, заздрість та підступність . Навіть освіта, релігійні переконання чи якісь інші фактори часто не здатні викорінити цю суспільну заразу. Більше того, люди, котрі повинні були б показувати позитивний приклад , можуть такого «намолоти» , що навіть дивуєшся їх образному і багатому на асоціації, але викривленому по суті, мисленню. І вища освіта не впливає, і проповіді священика не навчають, і посада не стримує. Чоловік,котрий і дня не може без чарки, або жінка, яка раз на раз кляне сусідів за що попало, тут же повчає співрозмовників, у яку церкву ті мають ходити, і як там має служба відправлятися, та ще й нагадують: « Дивись, не ламай своєї віри». Ось така буває, виходить, віра: можна «банячити», сім’ю зраджувати, красти, плітки розпускати, жінку бити, ворожбитством займатися і в той час інших виховувати або резюмувати, хто як має жити.
А як бути в таких випадках, коли ти хочеш в своєму житті щось змінити або досягнути чогось більшого? Як бути тоді, коли через певні обставини, ти мусиш здійснити переоцінку свого світогляду? Як вчинити тоді, коли ти заплутався в життєвому лабіринті і шукаєш виходу з нього? Як зробити той чи інший життєвий вибір? Таких запитань є сотні. Цікавим є те, що на більшість із них люди знаходять відповіді, але не приймають відповідного рішення, бо бояться того, що скажуть, чи що подумають про них інші. Вони навіть купують речі, які їм непотрібні, за гроші, які позичили, щоб здивувати тих, кого не поважають. Не дозволяйте непевним людям впливати на ваш внутрішній світ і тим більше створювати для вас світ, у якому ви могли б жити. Бо вони можуть зробити цей світ дуже маленьким.
Бог створив людину такою, що наділена суверенним правом власного вибору. На жаль, вона скористалась цим правом в Едемському саду проти самого її Творця. Але це зайвий раз засвідчує той факт, що Бог не створив людину як зомбі. Він має Свої благі наміри, але не нав’язує їх, а хоче, щоб людина зробила добровільний вибір. « О, людино, сказано тобі що таке добро і що таке зло і чого хоче від тебе Господь Бог твій…» ( Михея 6:8). Що ти вибереш, яке приймеш рішення, то те будеш мати. Також важливим є те, що потрібно прислуховуватися до мудрих життєвих порад, але, водночас, небезпечно потрапити в рабство чужих думок. «Не ставайте рабами людей.» ( 1 Кор.7:23) Є такі люди, яким нав’язали певні релігійні переконання, але в серці вони далекі від них. Є такі сім’ї, яких звели їхні родичі чи знайомі, але там немає любові. Є такі діти, які здобувають професію по волі своїх батьків, але в серці мають поклик до іншого. Подібних прикладів можна навести багато. Можливо, ви, дорогі читачі, знаходитесь в подібній ситуації, і у вас виникло бажання все це змінити? Тож, не дивлячись на те, що будуть говорити люди, – прийміть для себе таке рішення, яке принесе вам, насамперед, душевну свободу. Тим самим водночас, я не закликаю до вседозволеності, а до поміркованості, за біблійним принципом: « Усе мені можна, але не все корисне. Усе мені можна, але не все будує». (1Кор. 10:23). На противагу всіляким релігійним чварам, людським забобонам та поняттям, я пропоную взяти за основу для нормального життя надійні, перевірені та доступні для кожного закони і принципи Царства Божого. Згідно них, ви можете звіряти будь-які людські розсуди та поради, і приймати ті чи інші життєві рішення. «Життя та смерть поставив Я перед вами, благословення та прокляття. І ти вибери життя, щоб жив ти й нащадки твої ( Повтор.Закону 30:19)
Це святе право вашого вибору. Головне, аби цей вибір зробив вас вільними і щасливими.
Автор: Володимир Андрощук
Сайт: http://heavens.com.ua/
Прочитано 7904 раза. Голосов 2. Средняя оценка: 3,5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Для детей : Один день из жизни школы боевых искусств - Наталия Минаева Меч. Это интересно
Древнейшие бронзовые мечи (9-8 вв. до н.э.)
Рубящее и колющее длинноклинковое (до 1,5 м.) оружие с прямым обоюдоострым клинком. Бронзовый меч появился во 2 тысячелетии до н. э., железный - в начале 1 тысячелетия до н.э. Длина их была не более 70 см. Эфес меча состоит из рукояти, гарды (обычно типа крестовина) и головки. У некоторых мечей гарда может иметь форму круга, а головка представлять собой набалдашник. В качестве дополнительных элементов защиты руки отдельные мечи имеют дужки и лангет (небольшой щиток для защиты большого пальца). Рукоять обычно делается из дерева и оплетается проволокой (либо выполняется целиком из металла). Головка представляет собой металлический шарик, который может иметь шляпку (расклепанный конец хвостовика).
Крестовины меча двоякого рода: прямые и с опущенными концами. Меч с крестовинами второго типа наиболее пригодны для рубки с коня. В процессе развития, в зависимости и от оборонительного вооружения, и от приемов боя, форма меча изменялась.
Заподноевропейский меч 15-16 вв.
После падения Римской империи и до выделения рыцарской конницы в главную ударную силу на поле брани, то есть в период с 6 по 10 вв., длинный меч стал массовым оружием во всем регионе. Ведущим типом меча в этот период стал каролингский, названный так в честь правящей во Франции династии Каролингов. Такие мечи, широко распространенные во всей Европе, были длиной 80 - 90 см, шириной 5-6 см и имели прямой клинок, который мог быть как обоюдоострым, так и иметь одностороннюю заточку и скошенное в одну сторону острие.
Скандинавский меч, который еще называют норманским, очень хорошо подходил рослым и физически сильным викингам. Он был достаточно толстым в поперечнике, имел очень массивный противовес (у некоторых мечей размером почти с кулак) и небольшую гарду (или вообще не имел ее). Некоторые мечи имели на навершии крюк или небольшой крюкообразный клинок, которым можно было атаковать противника, уведя в сторону его меч основным клинком.
Мечи 9 - 10 вв. имеют ровный широкий клинок, закругленный к концу, и являются только рубящим оружием. Мечи 11 - 12 вв. с заостренными концами и слегка сужающимися книзу клинками имеют значение не только рубящего оружия, но и колющего. Мечи изготовляли из железа и сварочного булата. В конце 12 в. рукоять меча удлиняется настолько, что позволяет действовать двумя руками. В этот период мечи имеют заточенные у острия клинки, способные проникать сквозь сочленения доспехов.
Ножны у меча деревянные и покрываются кожей или материей и привязываются к поясной портупее на перевязи, каждый конец которой, разрезанный на ремни, образует плетеное кожаное кольцо.
Ремни эти обычно покрыты бархатом, шелком и шиты золотом, а иногда украшены финифтью. К этому времени относится появление рыцарского оружия. Рыцарские мечи выделяются своей красотой, считаясь благородным оружием. В продолжение месяцев их оставляли лежать на алтарях, они участвовали в литургии, их благословляли священники и даже освящали. Лучшие хранились в сокровищницах монастырей под алтарями, на могилах своих бывших владетелей. Им дают имена, как это делалось еще во времена Каролингов; при инвеституре, короновании, посвящении они участвуют в церемонии в силу строго соблюдаемого завета. Их происхождению часто приписывали сверхъестественный характер; некоторые из них якобы обладали волшебными свойствами.
В первой четверти 14 в., после внедрения латного доспеха, клинок рыцарского меча стал длиннее, что увеличивало силу его удара и дистанцию. Так появился полутораручный меч, сначала в Германии, потом - в Англии, затем - в остальных странах Западной Европы.
Европейский меч 14-16 вв.
Классический рыцарский длинный меч окончательно оформился к 13 в. Средняя длина его клинка составляла 75 - 80 см, максимальная - 90 см. меч был плоский, шириной 5 см и имел долы. Гардой служила простая перекладина, дужки которой могли незначительно загибаться вверх. Рукоять, рассчитанная на одну ладонь, имела в длину 10 см. Заканчивалась она навершием-противовесом, которое очень часто использовалось как тайник для хранения какой-нибудь христианской реликвии, повышающей "святость" меча и боевые качества его владельца. Поэтому рыцари навершие в бою не использовали. Вес меча составлял 1,25 - 1,8 кг.
В настоящее время, согласно европейской классификации, под коротким мечом понимается меч длиной до 60 см (2 фута), длинным - от 60 до 115 см (2 - 3,5 фута), полутораручным - 115 - 145 см (3,5 - 4,5 фута), двуручным - больше 5 футов, то есть 152 см. Клинок последнего был шириной 5 - 6 см. Длина его рукояти составляла около 30 см, весил он от 3,5 до 5 кг. Двуручный же "тяжелый меч" весил до 8 кг и мог доходить в длину до 2 м.
Русский меч
На Руси меч являлся дорогостоящим предметом вооружения, часто передавался от отца к сыну. Мечи 10-12 вв. имеют клинок длиной около 100 см, шириной 4 - 6 см, толщиной средней части клинка 3 - 6 мм. Переход в 14 - 15 вв. от кольчуги к наборным доспехам повлиял и на эволюцию меча. Доспехи в бою легче было проколоть, чем разрубить. Поэтому прежнее рубящее действие меча заменяется в 14 в. на колюще-рубящее. Мечи становятся длиннее (до 120 - 140 см). Их рукоять делают большой, крестовину - прямой и длинной (до 26 см). На клинке меча появляются трехрядные долы