- Знову мені якусь недолугу свічечку поставили, - бурчав підсвічник. – Тільки вигляд псує. Всі знають який я вишуканий і блискучий, з дорогого металу. Одним словом - красень. Та ще й старовинного поважного роду. А тут на тобі, дали мені в компанію якусь нікчемну свічечку - ні вроди ні породи. Та й куплена, мабуть, за пару копійок. Кому вона така потрібна?
Гірко було слухати ці слова маленькій, тендітній свічечці:
«Невже я така нікому не потрібна? А я ж так усіх люблю, що згоріти за них готова».
Настала ніч. Тихо плакала свічечка. Проте ніхто її не чув, а через темінь і не бачив...
Раптом блимнув слабенький вогник. Тремтяча рука господаря піднесла запалений сірник до свічечки. Та одразу ж спалахнула яскравим полум’ям. Горіла. Згоряла. Топилася на очах. Гарячий віск скапував на підсвічник, чим його ще більше дратував.
- От нечупара! Бруднить мене своїм воском і кіптявою, - обурювався підсвічник. - Вже би швидше згоріла.
Вона й згоріла... Тихо... Тільки застиглі крапельки воску і обгорілий кусочок маленького гнотика нагадував, що тут була свічечка.
- Нарешті то я позбувся її, - буркотів задоволено підсвічник. - Ще б хтось витер ці брудні сліди і ніщо вже не буде псувати мого вигляду.
* * *
- Шкода - згоріла, - промовив старечий голос, витираючи слід від свічечки. – Тепер підсвічник можна заховати. Кому він потрібний без неї?
* * *
Ще коли свічечка горіла, на стіні з’явились три силуети: свічечки, підсвічника та господаря. Вони були темно-сірі. Такими подібними й однотонними їх світло робить.
- Щось мій господар занедужав, - говорив його силует. - З ліжка встати не в змозі. Добре, що ви були під рукою, – обізвався він до двох інших. – Тож він зміг запалити свічечку і знайти ліки в тумбочці. Йому тепер значно краще. Шкода тільки лише, що свічечка догоряє, та життя вона йому врятувала.
Тут свічечка догоріла. Силуети зникли…
Мучинский Николай ,
Тернополь, Украина
Женат. Двое дочерей.Собираю разные удивительные истории-свидетельства, которые случаются с нами в реальной жизни ибо Господь творит чудеса и по сей день. С Божьей помощью пишу по них рассказы, в основном на украинском языке. Есть и небольшая часть рассказов надуманных. Они из личных наблюдений и рассуждений, или сотканы из нескольких историй.
Божих Вам благословений! e-mail автора:ilkivkolja@i.ua
Прочитано 8032 раза. Голосов 3. Средняя оценка: 3,67
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Еглон и Эхуд - zaharur Аод (евр. – Эхуд*) сделал себе меч с двумя остриями, длиною в локоть, и припоясал его под плащом своим к правому бедру,
[и пришел,] и поднес дары Еглону, царю Моавитскому; Еглон же был человек очень тучный…
Аод вошел к нему: он сидел в прохладной горнице, которая была у него отдельно. И сказал Аод: у меня есть до тебя, [царь,] слово Божие. [Еглон] встал со стула [пред ним].
[Когда он встал,] Аод простер левую руку свою и взял меч с правого бедра своего и вонзил его в чрево его,
так что вошла за острием и рукоять, и тук закрыл острие, ибо Аод не вынул меча из чрева его, и он прошел в задние части.
(Суд.3:16-17; 20-22)
______________________________________________________________________
* Имя происходит от корня со значением «симпатизировать», т.е быть по нутру, быть по сердцу кому-либо.
